Як організувати домашнє навчання 

Різка зміна звичного режиму, обмеження живого спілкування, невизначеність - все це впливає на психічний стан як дітей так і нас, дорослих. В цій статті хочу поділитися з Вами певними знаннями, завдяки яким ми можемо допомогти собі і своїй дитині впоратися із новими умовами легше.

ГОЛОВНІ МОМЕНТИ

• Під час адаптації (пристосування) до нових умов у дитини збільшується  потреба у контакті з батьками.
• Дуже важливо спостерігати за емоційним станом дитини, допомагати їй зуміти (ідентифікувати) та правильно проявляти свої почуття.
• Задля збереження психіки дитини, дуже важливо, щоб в розкладі дня був час, коли  дитина матиме можливість позбуватися напруження в екологічний спосіб. Це можуть бути  ігри з м'ячем, голосний спів, робота з пластиліном, змагання з батьками, емоційні настільні ігри (наприклад, Джанга/Вежа) та інше. 
• Батьки - це батьки. Всім нам, батькам,  потрібно пам'ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) - ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя - і це нормально.

ОСОБЛИВІСТЬ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У початковій школі мотивація до навчання - виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Звісно, це неможливо в повній мірі,  але треба постаратися зберегти основні режимні моменти, такі як час прокидання та відходу до сну, харчування та перебування на свіжому повітрі під час сонячного дня. 

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, "кокон", щоб дитина розуміла: вона туди заходить - і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник - наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика - але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, - є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам'ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам'ятаймо, що ми - не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки - між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками "Гоґвортс" - тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: "Ти з усім впораєшся". Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості - ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам'ятаємо, що дитина перебуває в напрузі - отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод "зеленої ручки" - підкреслювати не недоліки, а успіхи - особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

Щиро вірю, що ці невеличкі правила допоможуть кожній родині легко впоратися із дистанційним навчанням та сподіваюся на скору зустріч у любій гімназії. 

Практичний психолог Макарчук Марина Вікторівна

 (в публікації використано поради психологині Світлани Ройз по матеріалам сайту nus.org.ua)